Рами сандоз табл. 5мг №30

164,00 ₴
В наличии
SKU
117908

Інструкція 
Склад
діюча речовина: раміприл; 1 таблетка містить раміприлу 2,5 мг або 5 мг, або 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид осаджений, гліцину гідрохлорид, гліцерол дибегенат, заліза оксид жовтий (Е 172) (для таблеток по 2,5 мг), заліза оксид червоний (Е 172) (для таблеток по 5 мг).
Лікарська форма
Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2,5 мг: світло-жовтого кольору, злегка плямисті капсулоподібні, з рискою з одного боку;

таблетки по 5 мг: світло-рожевого кольору, злегка плямисті капсулоподібні, з рискою з одного боку;

таблетки по 10 мг: білі або майже білі капсулоподібні, з рискою з одного боку.
Фармакотерапевтична група
Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Інгібітори АПФ монокомпонентні. Раміприл.

Код АТС
C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи

C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему)

C09A Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (апф)

C09AA Інгібітори апф монокомпонентні

C09AA05 Раміприл
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. раміпрілат, активний метаболіт раміприлу, пригнічує фермент діпептіділкарбоксіпептідазу і (синоніми: апф, кініназа ii). в плазмі крові та тканинах цей ензим каталізує перетворення ангіотензину и в активну вазоконстрикторної субстанцію ангіотензин іі, а також розпад активного вазоділататора брадикинина. зменшення кількості ангіотензину іі та пригнічення розпаду брадикініну ведуть до вазодилатації.

Оскільки ангіотензин ІІ також стимулює вивільнення альдостерону, раміпрілат сприяє зниженню секреції альдостерону. Реакція на монотерапію інгібіторами АПФ в середньому була менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з АГ (популяція, для якої характерний низький рівень реніну при АГ), ніж у представників інших рас.

Призначення раміприлу викликає істотне зниження периферичного опору артерій. Загалом, препарат істотно не змінює нирковий кровообіг і швидкість клубочкової фільтрації.

Призначення раміприлу пацієнтам з АГ призводить до зниження рівня артеріального тиску в положеннях лежачи та стоячи без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект проявляється через 1-2 години після застосування препарату, досягає максимуму через 3-6 год і триває протягом 24 год. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається після постійного застосування через 3-4 тижні. Встановлено, що антигіпертензивний ефект зберігається при тривалій терапії протягом 2 років. Раптове припинення застосування раміприлу не викликає швидкого і різкого підвищення артеріального тиску.

На додаток до звичайної терапії діуретиками та, в разі потреби, серцевимиглікозидами рамиприл ефективний у пацієнтів з II-IV функціональним класом (ФК) за NYHA. Препарат проявляє сприятливі ефекти на серцеву гемодинаміку (зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків, ОПСС, підвищення серцевого викиду і поліпшення серцевого індексу). Він також знижує нейроендокринну активацію.

Фармакокінетика. Абсорбція. Після перорального прийому раміприл швидко абсорбується в шлунково-кишковому тракті: його З max в плазмі крові досягається протягом 1 год. Ступінь абсорбції становить 56%, цей показник не залежить від наявності їжі в шлунково-кишковому тракті. З max раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається в плазмі крові через 2-4 години після прийому препарату. У разі застосування звичайної дози (1 раз на добу) рівноважна концентрація раміприлату в плазмі крові досягається на 4-й день лікування.

Розподіл. Зв'язування раміприлу з білками плазми крові становить близько 73%, а раміприлату - 56%.

Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дікетопіперазінового ефіру, дікетопіперазіновой кислоти та глюкуронідів раміприлу і раміприлату.

Виведення. Екскреція метаболітів переважно ниркова. Зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається в кілька фаз. З огляду на потужний насичене зв'язування з АПФ і повільну дисоціацію з ензимом, раміпрілат характеризується пролонгованою термінальною фазою елімінації при дуже низьких концентраціях в плазмі крові.

Після багаторазового прийому раміприлу його Т ½ склав 13-17 год для доз 5-10 мг і трохи довше для доз 1,25-2,5 мг. Така відмінність обумовлена насичує здатністю ензиму щодо зв'язування раміприлату.

При прийомі одноразової дози раміприл і його метаболіт не виявляється в грудному молоці. Однак ефект багаторазових доз невідомий.

Ниркова екскреція раміприлату знижена у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У пацієнтів з ураженням печінки метаболізм раміприлу сповільнений, що зумовлено зниженою активністю печінкових естераз, рівень раміприлу в плазмі крові цих пацієнтів був підвищений. Однак С max раміприлату у таких пацієнтів не відрізнялася від такої у хворих з нормальною функцією печінки.
Показання
Лікування аг. профілактика серцево-судинних захворювань: зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з:

вираженими серцево-судинними захворюваннями атеротромботического генезу (наявність в анамнезі ІХС або інсульту, або захворювань периферичних судин);
на цукровий діабет, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. Фармакологічні властивості).
Лікування захворювання нирок:

початкова клубочковая діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність мікроальбумінурії;
виражена клубочковая діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеінуріі, у пацієнтів, що мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику (див. Фармакологічні властивості);
виражена клубочковая недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеінуріі ≥3 г/добу (див. Фармакологічні властивості).
Лікування серцевої недостатності, що супроводжується клінічними проявами. Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зниження смертності під час гострої стадії інфаркту міокарда у пацієнтів з клінічними ознаками серцевої недостатності при початку лікування більш ніж через 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.
Застосування
Препарат для перорального застосування.

Рамі САНДОЗ рекомендується приймати щодня в один і той же час. Препарат можна приймати до, під час і після їжі, оскільки вживання їжі не впливає на біодоступність препарату. Таблетки Рамі САНДОЗ слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.

Дорослі. Рамі Сандоз може викликати гіпотензію, розвиток якої є більш ймовірним у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики. У подібних випадках рекомендується проявляти обережність, оскільки у цих пацієнтів можливе зниження ОЦК і / або електролітів. Бажано припинити застосування діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Рамі Сандоз, якщо це можливо (див. Особливості застосування).

У пацієнтів з АГ, яким не можна скасувати діуретик, застосування препарату Рамі САНДОЗ слід починати з дози 1,25 мг. Слід ретельно контролювати функцію нирок і рівень калію в крові. Подальшу дозу Рамі САНДОЗ слід коригувати залежно від цільового рівня артеріального тиску.

АГ. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта (див. Особливості застосування) і результатів контрольних вимірювань артеріального тиску. Рамі САНДОЗ можна застосовувати в якості монотерапії або в комбінації з антигіпертензивними лікарськими засобами інших класів.

Початкова доза. Лікування препаратом Рамі САНДОЗ слід починати поступово, починаючи з рекомендованої стартової дози 2,5 мг/добу.

У пацієнтів зі значною активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована доза становить 1,25 мг, а їх лікування слід починати під контролем (див. Особливості застосування).

Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу можна подвоювати кожні 2-4 тижні до досягнення цільового рівня АТ; максимальна доза Рамі САНДОЗ становить 10 мг/добу. Як правило, препарат приймають 1 раз на добу.

Профілактика серцево-судинних захворювань. Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Рамі САНДОЗ становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату дозу слід поступово підвищувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1-2 тижнів лікування, а потім через 2-3 тижнів підвищити її до цільової підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Також см. Наведену вище інформацію щодо дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики.

Лікування захворювання нирок. У пацієнтів з діабетом і мікроальбумінурією. Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Рамі САНДОЗ становить 1,25 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу підвищують. Через 2 тижні лікування разову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг через 2 тижні лікування.

У пацієнтів з цукровим діабетом і не менш одним фактором серцево-судинного ризику

Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Рамі САНДОЗ становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу підвищують. Через 1-2 тижні лікування дозу препарату Рамі САНДОЗ рекомендується подвоїти до 5 мг, а потім до 10 мг через 2-3 тижнів лікування. Цільова добова доза становить 10 мг.

У пацієнтів і недіабетичної нефропатією, про яку свідчить наявність макропротеінуріі ≥3 г/добу. Початкова доза. Рекомендована початкова доза препарату Рамі САНДОЗ становить 1,25 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості пацієнтом препарату при подальшому лікуванні дозу підвищують. Через 2 тижні лікування разову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг через 2 тижні лікування.

Серцева недостатність з клінічними проявами. Початкова доза. Для пацієнтів, стан яких стабілізувався після лікування діуретиками, рекомендована початкова доза становить 1,25 мг/добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу препарату Рамі САНДОЗ титрують шляхом її подвоєння через кожні 1-2 тижні до досягнення максимальної добової дози 10 мг. Бажано розподілити дозу на 2 прийоми.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда при наявності серцевої недостатності. Початкова доза. Через 48 годин після виникнення інфаркту міокарда пацієнтам, стан яких клінічно і гемодинамічно стабільно, призначають початкову дозу 2,5 мг 2 рази на добу протягом 3 днів. Якщо початкова доза 2,5 мг переноситься погано, тоді слід застосовувати дозу 1,25 мг 2 рази на добу протягом 2 днів з подальшим підвищенням до 2,5 і 5 мг 2 рази на добу. Якщо дозу можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити. Див. Наведену вище інформацію щодо дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики.

Титрування дози та підтримуюча доза. Надалі добову дозу підвищують шляхом її подвоєння з інтервалом в 1-3 дні до досягнення цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу. Коли це можливо, підтримуючу дозу ділять на 2 прийоми.

Якщо дозу можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити. Досвіду лікування пацієнтів із тяжкою (IV ФК за класифікацією NYHA) серцевою недостатністю одразу після інфаркту міокарда все ще недостатньо. Якщо прийнято рішення про лікування таких пацієнтів цим препаратом, рекомендується починати терапію з дози 1,25 мг 1 раз на добу і будь-яке її збільшення проводити з надзвичайною обережністю.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок. Добова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок залежить від показника кліренсу креатиніну (див. Фармакологічні властивості):

якщо кліренс креатиніну ≥60 мл/хв, необхідності в корекції початкової дози (2,5 мг/добу) немає, а максимальна добова доза становить 10 мг;
якщо кліренс креатиніну 30-60 мл/хв, необхідності в корекції початкової дози (2,5 мг/добу) немає, а максимальна добова доза становить 5 мг;
якщо кліренс креатиніну 10-30 мл/хв, початкова доза становить 1,25 мг/добу, а максимальна добова доза - 5 мг;
пацієнти з АГ, що знаходяться на гемодіалізі: при гемодіалізі рамиприл виводиться незначно; початкова доза становить 1,25 мг, а максимальна добова доза - 5 мг; препарат слід приймати через кілька годин після проведення сеансу гемодіалізу.
Пацієнти з порушенням функції печінки (див. Фармакологічні властивості). Лікування препаратом Рамі Сандоз у пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати під ретельним контролем, а максимальна добова доза в таких випадках повинна становити 2,5 мг.

Пацієнти похилого віку. Початкова доза повинна бути нижче, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово, з огляду на високу ймовірність виникнення побічних ефектів, особливо у пацієнтів страческого віку та осіб з астенією. У таких випадках слід призначати нижчу початкову дозу - 1,25 мг раміприлу.
Протипоказання
Підвищена чутливість до активної речовини, будь-якого іншого компоненту препарату або до інших інгібіторів апф; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний або пов'язаний із застосуванням інгібіторів апф); стеноз ниркової артерії (двобічний або стеноз артерії однієї нирки); тяжка ниркова недостатність; первинний гіперальдостеронізм. рами сандоз не застосовується у пацієнтів з артеріальною гіпотензією або гемодинамічно нестабільними станами.

Період вагітності (див. Застосування в період вагітності та годування груддю).

Не слід застосовувати разом з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації 60 мл/хв).

Необхідно уникати одночасного застосування інгібіторів АПФ і екстракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, оскільки таке застосування може спричинити анафілактоїдні реакції тяжкого ступеня. Такі екстракорпоральних методів лікування включають діаліз або гемофільтрацію з використанням певних мембран з високою гідравлічної проникністю (наприклад поліакрилонітрилових) і аферез ЛПНЩ з використанням декстрасульфату.
Побічні ефекти
Побічні реакції класифікуються за частотою виникнення: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100, 1/10), нечасто (≥1 / 1000, 1/100), рідко (≥1 / 10 000, 1 / 1000), дуже рідко (1/10 000), невстановлені (неможливо встановити за наявними даними).

З боку імунної системи: невстановлені - анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антиядерних антитіл.

З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе; нечасто - ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда, тахікардію, аритмію, відчуття серцебиття, периферичні набряки, почервоніння, відчуття припливів; рідко - стеноз судин, гипоперфузия, васкуліт; дуже рідко - короткочасний ішемічний напад, ішемічний інсульт; невстановлені - синдром Рейно.

З боку системи кровотворення: нечасто - еозинофілія; рідко - зменшення кількості білих клітин (включаючи нейтропенію і агранулоцитоз), зменшення кількості червоних клітин, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів; невстановлені - недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; нечасто - вертиго, парестезія, агевзія, дисгевзія; рідко - тремор, порушення рівноваги; невстановлені - церебральна ішемія, в тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака, порушення психомоторних функцій, печія, паросмія.

Психічні розлади: нечасто - зміна настрою, тривога, нервозність, неспокій, порушення сну, включаючи сомноленція; рідко - стан сплутаності свідомості; невстановлені - порушення уваги.

З боку органу зору: нечасто - порушення зору, включаючи нечіткість зору; рідко - кон'юнктивіт.

З боку органу слуху: рідко - порушення слуху, дзвін у вухах.

З боку дихальної системи: часто - непродуктивний кашель, бронхіт, синусит; нечасто - бронхоспазм, в тому числі загострення БА, закладеність носа; рідко - диспное.

З боку травної системи: часто - запалення в ротовій порожнині та травному тракті, розлади травлення, дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто - панкреатит (в поодиноких випадках повідомлялося про летальний кінець при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхній частині живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті; рідко - глосит, відчуття дискомфорту в черевній порожнині, біль в шлунку; невстановлені - афтознийстоматит.

Порушення сприйняття запаху і смаку (наприклад металевий присмак), іноді повна втрата смаку.

Метаболічні порушення: часто - підвищення рівня калію в крові; нечасто - анорексія, зниження апетиту; невстановлені - зниження рівня натрію в крові.

Гепатобіліарні порушення: нечасто - підвищення рівня печінкових ензимів і / або кон'югатів білірубіну; рідко - холестатична жовтяниця, пошкодження печінкових клітин; невстановлені - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолитический гепатит (у виняткових випадках - з летальним результатом).

З боку сечовидільної системи: нечасто - порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, збільшення кількості сечі, погіршення фонової протеїнурії, підвищення рівня сечовини в крові та креатиніну.

З боку репродуктивної системи: нечасто - транзиторна еректильна імпотенція, зниження лібідо; невстановлені - гінекомастія.

З боку шкіри: часто - висип, зокрема макулопапулезная, свербіж, кропив'янка; нечасто - ангіоневротичний набряк, у виняткових випадках - порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, що може викликати летальний результат; гіпергідроз; рідко - ексфоліативний дерматит, уртикарія, оніхоліз; дуже рідко - реакція фоточутливості; невстановлені - пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу, псоріатичний дерматит, пемфігоїдна або лихеноидная висип або енантема, алопеція.

З боку опорно-рухового апарату: часто - м'язові спазми, міалгія; нечасто - артралгія.

Загальні розлади: часто - біль в грудній клітці, астенія; нечасто - пірексія; рідко - слабкість, сонливість, втомлюваність.

Ендокринні порушення: невстановлені - синдром неналежної секреції антидіуретичного гормону.
Особливі вказівки
Особливі категорії пацієнтів. подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи за допомогою лікарських засобів, що містять аліскірен.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінованого застосування препарату Рамі Сандоз і аліскірен не рекомендується, оскільки при цьому існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і змін функції нирок. Пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 60 мл/хв) комбіноване застосування Рамі Сандоз і аліскірен протипоказано (див. Побічна дія).

Пацієнти з особливим ризиком гіпотензії. Пацієнти з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Ризик раптового відчутного зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок внаслідок пригнічення АПФ підвищується у пацієнтів з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, особливо якщо інгібітор АПФ або супутній діуретичний засіб призначають вперше або при першому підвищенні дози.

Істотна активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, при якій потрібно моніторинг АТ, може очікуватися, наприклад, при таких станах:

важка АГ;
декомпенсована застійна серцева недостатність;
значуще перешкоду для припливу або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад стеноз аортального або мітрального клапана);
односторонній стеноз ниркової артерії з другою функціонуючою ниркою;
втрата рідини або електролітів (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики);
цироз печінки та / або асцит;
при виконанні великих хірургічних втручань або під час анестезії засобами, які викликають гіпотензію.
Як правило, рекомендовано коригувати дегідратацію, гіповолемію або дефіцит електролітів до початку лікування (однак у пацієнтів з серцевою недостатністю такі коригувальні дії слід ретельно зважувати щодо ризику розвитку об'ємного перевантаження).

У пацієнтів з порушеннями функції печінки відповідь на лікування препаратом Рамі Сандоз може бути або посилений, або зменшений. Крім того, у пацієнтів з тяжким цирозом печінки, який супроводжується набряками та / або асцитом, активність ренін-ангіотензинової системи може бути істотно підвищеною; тому під час лікування цих хворих необхідно виявляти особливу обережність.

Лікування персистуючої серцевої недостатності після інфаркту міокарда

Пацієнти з ризиком серцевої або церебральної ішемії в разі гострої гіпотензії. Початковий етап лікування вимагає особливого медичного контролю.

Хірургічні втручання. Рекомендовано припинити лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, якщо це можливо, за 1 день до хірургічного втручання.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку реакція на інгібітори АПФ може бути більш вираженою. На початку їх лікування рекомендується оцінити ниркову функцію.

Контроль функції нирок. Функцію нирок слід оцінювати до і під час лікування і постійно коригувати дозу, особливо в перші тижні терапії. При наявності ураження нирок необхідно особливо ретельне спостереження. Існує ризик погіршення функції нирок, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.

Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи раміприл, повідомлялося про можливість ангіоневротичногонабряку. У разі ангіоневротичногонабряку прийом препарату слід припинити. Негайно призначити невідкладну терапію. Пацієнти повинні знаходитися під контролем лікаря не менше 12-24 год до повного зникнення симптомів.

У пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечника. Пацієнти скаржилися на біль в животі (з або без нудоти / блювоти); в деяких випадках також виникав ангіоневротичний набряк обличчя. Симптоми ангіоневротичного набряку кишечнику зникали після припинення застосування інгібітору АПФ.

Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. Імовірність і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени підвищуються при прийомі інгібіторів АПФ. Перед десенсибілізацією слід розглянути можливість тимчасового припинення прийому раміприлу.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, включаючи раміприл, відзначали гиперкалиемию. Ризик виникнення гіперкаліємії вищий для пацієнтів з нирковою недостатністю, у віці старше 70 років, для пацієнтів з неконтрольованим цукровим діабетом, для одержують солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, які підвищують вміст калію, або при таких станах, як дегідратація , гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо одночасне застосування даних препаратів доцільно, то рекомендований постійний моніторинг рівня калію в плазмі крові.

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у європеоїдної. Так само, як при застосуванні інших інгібіторів АПФ, раміприл може виявитися менш ефективним для зниження рівня артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Це може бути обумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з АГ частіше розвивається АГ з низькою активністю реніну.

Нейтропенія / агранулоцитоз. Випадки нейтропенії / агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії і анемії виявляли рідко. Були повідомлення про можливість пригнічення кісткового мозку. Рекомендовано контролювати кількість білих клітин в крові для виявлення можливої лейкопенії. Слід частіше проводити моніторинг на початковій стадії лікування і у пацієнтів з порушеннями функції нирок, з супутнім колагенозом (системний червоний вовчак або склеродермію) або якщо пацієнти приймають інші препарати, які можуть викликати зміни картини крові.

Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомляли про випадки непродуктивного персистирующего кашлю, який зникає після припинення терапії. Можливість кашлю, викликаного інгібіторами АПФ, слід розглядати при проведенні диференційної діагностики кашлю.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Вагітність. Препарат Рамі САНДОЗ протипоказаний в період вагітності (див. Побічна дія). Таким чином, необхідно виключити вагітність перед початком лікування. Необхідно уникати вагітності, якщо лікування інгібіторами АПФ є обов'язковим. Якщо пацієнтка планує завагітніти, необхідно припинити лікування інгібіторами АПФ, тобто замінити їх іншим видом лікування.

Якщо пацієнтка завагітніла під час лікування, застосування препарату Рамі САНДОЗ необхідно замінити терапією без інгібіторів АПФ як можна швидше.

Годування грудьми. Через брак інформації щодо застосування раміприлу в період годування груддю (див. Фармакологічні властивості) не рекомендується призначати цей препарат жінкам, які годують груддю, і бажано віддавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації є більш безпечним, особливо при грудному вигодовуванні новонароджених або недоношених немовлят.

Діти. Препарат Рамі САНДОЗ не рекомендується застосовувати у дітей (у віці до 18 років), оскільки даних про ефективність і безпеку цього препарату для таких пацієнтів недостатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Деякі побічні ефекти (наприклад симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги та знижувати швидкість його реакції, що є ризикованим в ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами ).

Це, як правило, можливо на початку лікування або при переході з терапії іншими препаратами на лікування препаратом Рамі САНДОЗ. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози небажано керувати транспортним засобом або працювати з механізмами протягом кількох годин.
Взаємодії
Протипоказані комбінації. процедури екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із застосуванням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад мембрани з полиакрилонитрила) і ЛПНЩ-аферезу із застосуванням сульфату декстрану, - внаслідок підвищеного ризику важких анафілактоїднихреакцій . якщо необхідно таке лікування, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Нерекомендовані комбінації. Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші препарати, що підвищують рівень калію в плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може виникнути гіперкаліємія, тому слід ретельно проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові.

Застосовувати з обережністю. Антигіпертензивні препарати (наприклад діуретики) та інші засоби, які можуть знижувати рівень артеріального тиску (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, етанол, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): очікується посилення гіпотензивного ефекту.

Вазопресорні симпатомиметики та інші речовини (наприклад изопротеренол, добутамін, допамін, адреналін), які можуть зменшити вираженість антигіпертензивного ефекту раміприлу: рекомендується контроль артеріального тиску.

Алопуринол, іммуносупрессанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть змінити кількість клітин в крові: підвищена ймовірність гематологічних реакцій.

Солі літію: інгібітори АПФ зменшують екскрецію літію, тому може підвищуватися ймовірність літієвої токсичності. Рекомендовано контролювати рівень літію.

Антидіабетичні препарати, включаючи інсулін: можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендований контроль рівня глюкози в плазмі крові.

НПЗП і ацетилсаліцилова кислота: можна очікувати зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Крім того, одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком погіршення функції нирок і підвищенням рівня калію в плазмі крові.

Їжа істотно не впливає на абсорбцію препарату.

Сіль. Підвищене вживання солі може зменшити вираженість антигіпертензивної дії раміприлу.

Специфічна гипосенсибилизация. Внаслідок інгібування АПФ зростає ймовірність виникнення і збільшується тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також розвиватися і щодо інших алергенів.
Передозування
Симптоми передозування інгібіторами апф можуть включати надмірну периферичну вазодилатацію (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардію, електролітні порушення, ниркову недостатність. стан пацієнта слід ретельно контролювати. призначається симптоматична і підтримуюча терапія: первинна детоксикація (промивання шлунка, призначення сорбентів) і засоби для відновлення гемодинамічної стабільності, включаючи агоністи α1-адренорецепторів або ангіотензину іі (Ангіотензінамід). раміпрілат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться з організму шляхом гемодіалізу.

Термін придатності
2 роки.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка
По 10 таблеток у блістері; по 3 (10 × 3) блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.

Характеристики
Производитель Сандоз Фармасьютикалз д.д
Страна производителя Польша
Напишите свой собственный отзыв
Отзыв для:Рами сандоз табл. 5мг №30